„Будьмо собою!“ — цей заклик Патріарха Йосифа Сліпого став основою однієї з перших презентацій цьогорічного Форуму видавців у Львові — книги „Будьмо собою. Життя і заповіт Патріарха Йосифа Сліпого“. Серед тисяч подій, сотень презентацій і мільйонів видань, це — особливе, бо може стати дороговказом для тих, хто прагне бути справжнім.
Представлення книги „Будьмо собою. Життя і заповіт Патріарха Йосифа Сліпого“ викликало чималий ажіотаж серед львів’ян та гостей книжкового форуму. До вщерть заповненого залу, де презентували книгу, навіть не потрапили всі охочі.
Зрештою, представляли книгу теж знакові постаті: очільник УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук, Єпископ єпархії Пресвятої родини з осідком у Лондоні владика Гліб (Лончина), дисидент, віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович та дослідник патріархального руху, головний редактор журналу „Патріархат“ Анатолій Бабинський. Модерував представлення один із упорядників видання, директор Інститут історії церкви Олег Турій.
— Я довго намагався знайти якусь коротку фразу, яка б влучно віддзеркалювала дух Патріарха Йосифа. І знайшов цих два слова — „Будьмо собою“… Це означає бути справжнім. Якщо ти українець — будь справжнім українцем, якщо ти єпископ — будь справжнім єпископом, якщо ти монах — будь справжнім монахом, якщо ти патріот — будь справжнім патріотом, якщо ти християнин — будь справжнім християнином. Саме це є змістом цих двох слів. Патріарх Йосиф був справжнім сином своєї землі, був голосом мовчазної Церкви і переслідуваної України. В усьому світі його приймали посли, президенти держав, як очільника тої України, що перебувала в „тюрмі народів“. Він був справжнім душпастирем, пророком, батьком своєї Церкви і свого народу, — наголосив Глава УГКЦ.
Блаженніший Святослав зазначив також, що слова „Будьмо собою“ обрав і для пастирського послання на початок цього року, який оголосили в нашій Церкві Роком патріарха Йосифа, щоб показати, що його Заповіт — це не погляд у минуле, а дороговказ нам усім у майбутнє. Це програма життя, будівництва Церкви, народу і нашої держави. Також висловив сподівання, що всі ми будемо справжніми. А знайти власний шлях до цього зможемо, прочитавши цю книжку.
Один із небагатьох, хто знав Патріарха Йосифа за життя, бачив його у повсякденні та навіть був його учнем, владика Гліб Лончина поділився спогадами про нього:
— Пригадую його проповіді, конференції, зустрічі зі студентами та паломниками, на яких він часто говорив, що нашим первородним гріхом є те, що ми не є собою, не маємо єдності і завжди кликали когось панувати. А цього треба навчитися. Бо маючи глибоку культуру, давню історію, ми є складовою світу. Патріарх був маєстетичною постаттю. Ми всі на нього дивилися, як на ікону. Це була справді шляхетна людина. Він настановляв, навчав нас. Ми, семінаристи, були свідомі, що це історична постать, яка приходить раз на сто років. Ми щасливі, що мали Митрополита Андрея і Патріарха Йосифа. Коли Шептицький сказав Сліпому, що буде його висвячувати на Патріарха, той звернувся: „Екселенціє, та то ж велика відповідальність“. Натомість Митрополит Андрей відповів: „а ще більша відповідальність не прийняти цього“, — розповів владика Гліб.
Віце-ректор УКУ Мирослав Маринович поділився враженнями від молитви молодого Романа (Андрея) Шептицького ще до висвячення, в якій було прохання, щоб Бог обрав із його родини мучеників.
— Мене це приголомшило. Бо, хто з нас сьогодні попросить, щоб із його родини пішли мученики. Наскільки цей час відрізняється. Не менше вразило й те, що Шептицький писав, коли висвячував Патріарха Йосифа, що його обрали для страдницької, жертовної дороги. Всі це знали. Знав і Йосиф Сліпий. Це не нинішній час, коли Патріархом ставати почесно, тоді ставали для мучеництва. Вміння стояти на принципах і піти на жертву — це означає бути собою, бути справжнім. Тоді, як і сьогодні, щоб вижити, треба було пристосовуватися. У Заповіті Патріарха Сліпого якраз наголошено: не мімікруйте, не пристосовуйтеся, а вмійте йти на жертву, якщо цього треба.
Про те, що сьогодні мас-медіа культивують значення „бути собою“, як власний комфорт і спонтанність, зазначив головний редактор журналу „Патріархат“ Анатолій Бабинський. Він додав, що, читаючи багато листів Йосифа Сліпого, зрозумів, що в ньому не було спонтанності, а внутрішній компас. Його життя не було прямою дорогою, а постійним лабіринтом, коли повсякчас треба було приймати рішення. Йосиф Сліпий постійно намагався віднайти себе автентичного. Інакше би не пройшов цей страшний лабіринт. Для кожного з нас теж надзвичайно важливо віднайти власний дороговказ.
Книгу „Будьмо собою. Життя і заповіт Патріарха Йосифа Сліпого“ підготував Інститут історії церкви УКУ. До ювілейного видання увійшло „Завіщання“ Патріарха Йосифа, біографічний нарис про нього о. Андрія Михалейка, ілюстрований світлинами найважливіших етапів патріархового подвижницького шляху та вступне пастирське слово Блаженнішого Святослава.
Наталія ПАВЛИШИН
